­Головам районних, міських, селищних та сільських рад,

начальникам відділів освіти,

директорам закладів загальної середньої освіти

На численні звернення до Чернівецької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки щодо права педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти, що досягли пенсійного віку і з якими були укладені в 2020 р. строкові трудові договори строком до 30.06.2021р., на отримання відпустки, допомоги на оздоровлення та винагороди за сумлінну працю перед звільненням у зв’язку із закінченням строкових трудових договорів, роз’яснюємо наступне.

Щодо права педагогічного працівника використати частину відпустки у вихідні перед звільненням.

Право на щорічну відпустку є одним з основних конституційних прав кожної людини, яка працює за трудовим договором ст. 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР; (далі — Закон № 504/96).

За ч.1 ст.3 Закону № 504/96 за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.

При визначенні періоду, протягом якого працівник перебуватиме у щорічній відпустці (як в основній, так і в додатковій), не враховують святкові та неробочі дні. На ці дні відпустка подовжується, але вони не оплачуються ( ч. 2 ст. 5 Закону № 504/96). Усі інші календарні дні, що припадають на період щорічної відпустки, підлягають оплаті, у тому числі й вихідні.

Таким чином, для цілей оплати днів щорічної відпустки не важливо, чи є конкретний день відпустки вихідним або робочим згідно з графіком роботи підприємства (підрозділу, індивідуального графіка працівника). Усе одно він має бути оплачений.

Чинне законодавство не містить вимог про обов’язковий початок щорічної відпустки з робочого дня.

Адже якщо відпустка може закінчуватися у вихідні дні (і це нікого не бентежить), вона може розпочинатися з вихідного дня. Головне — згода сторін (працівника та роботодавця).

У ст. 12 Закону № 504/96 встановлено, що на прохання працівника щорічна оплачувана відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості, але за умови, що основна безперервна частина буде не менше 14 календарних днів. Визначаючи, що одна з частин безперервної відпустки має бути не менше 14 календарних днів, законодавство не встановлює мінімальну кількість днів, які повинна містити інша її частина. Це означає, що тривалість інших частин, крім безперервної частини відпустки (14 календарних днів), може бути будь-якою. Важлива деталь надання такої частини не має перешкоджати навчально-виховному процесу.

Питання, пов’язане з поділом відпустки на частини протягом робочого року, слід вирішувати індивідуально за угодою сторін. Ініціатором поділу відпустки на частини може виступати як працівник, так і роботодавець. Працівник може попросити про надання йому частини відпустки будь-якої тривалості у своїй заяві про надання відпустки. Роботодавець відображає свою згоду на таку відпустку у формі резолюції на заяві із вказівкою підготувати наказ про надання працівнику відпустки тієї тривалості, про яку просить працівник. У такій ситуації можна говорити про те, що сторони досягли згоди.

У загальному випадку тривалість щорічної основної відпустки не може бути менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік (ст. 6 Закону № 504/96). Причому працівник може взяти відпустку повної тривалості, а може за згодою з роботодавцем розбити її на частини. Така можливість законодавчо дозволена, якщо виконано одну умову.

Основна безперервна частина щорічної відпустки повинна становити не менше 14 календарних днів ( ч. 6 ст. 79 КЗпП (Кодекс законів про працю України. і ст. 12 Закону № 504/96).

Звертаємо увагу на два основні моменти

Перший — не є обов’язковим, щоб основна неподільна частина відпустки була використана першою. Працівник за згодою з роботодавцем має право сам визначити кількість частин, на які він хоче розбити відпустку, і послідовність їх використання. Обмеження в поділі відсутні, так само вони відсутні за мінімальною кількістю днів, які повинні містити інші, неосновні частини щорічної відпустки.

Другий — невикористані частини щорічної відпустки можуть бути надані працівнику з будь-якого дня тижня незалежно від того, в який із днів тижня закінчилася попередня використана її частина.

Про це йдеться у листі Мінпраці від 26.02.2008 р. № 87/13/84-08.

Таким чином, працівник і роботодавець можуть домовитися про поділ щорічної відпустки на довільну кількість частин. Одна з цих частин матиме тривалість 14  або більше календарних днів, а решта — по тій кількості календарних днів, про яку досягнуто домовленість. Причому використовувати їх можна з будь-якого дня тижня. За ст. 24 Закону № 504/96 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Тобто, у випадку використання меншої частини відпустки перед звільненням за бажанням працівника більша її частина має бути замінена компенсацією.

Щодо права педпрацівника на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення при отриманні частини відпустки перед звільненням.

Відповідно до ч.1 статті 57 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017р. № 2145-VIII( із змінами та доповненнями) педагогічним працівникам держава гарантує та забезпечує виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Право на виплату допомоги на оздоровлення мають педагогічні працівники, перелік посад яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 із змінами та доповненнями.

Виплата зазначеної допомоги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 та частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» від 31.01.2001 року № 78 із змінами та доповненнями.

Педагогічним працівникам, які працюють за основною посадою, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки виплачується:

– незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, яка виконується ними;

- лише за місцем основної роботи.

Отже, допомога на оздоровлення для педагогічних працівників в розмірі посадового окладу(ставки заробітної плати) є обов’язковою виплатою, кошти на її виплату передбачають у кошторисі навчального закладу під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік.

Розраховується матеріальна допомога з урахуванням вимог законодавчих актів для різних категорій працівників на основі розміру посадового окладу. Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення виплачується до щорічної основної відпустки, береться розмір окладу на дату надання такої відпустки.

Якщо працівник оформляє лише частину відпустки, матеріальна допомога на оздоровлення надається один раз до будь-якої частини на розсуд працівника і виплачується повністю за його заявою.

Щодо права на отримання винагороди за сумлінну працю при звільненні пропорційно до відпрацьованого часу.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року №78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту", Порядку надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форм власності за сумлінну працю і зразкове виконання службових обов'язків, затвердженого постановою Кабміну України від 05.06.2000 року №898, пункту 8.3.1. Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016 -2020 роки, пункту 6.1.8 угоди між Департаментом освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації та комітетом Вінницької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки на 2017–2020 роки працівники при звільненні мають право отримати винагороду за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків за поточний навчальний рік в обсязі, визначеному кошторисом закладу пропорційно відпрацьованому часу і в розмірі у відсотках від посадового окладу (ставки заробітної плати), але не менше 50%.

Таким чином, педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, що досягли пенсійного віку і з якими були укладені в 2020 р. строкові трудові договори до 30.06.2021р., включаються до графіка відпусток і мають право на отримання такої відпустки перед звільненням в зв’язку із закінченням строкового трудового договору.

Датою звільнення в цьому разі за ч.1 ст.3 Закону № 504/96 є останній день відпустки.

За такими працівниками зберігається право на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в повному обсязі та право на виплату винагороди за сумлінну працю пропорційно до відпрацьованого часу.

Голова обласної організації Профспілки                       Б.Р.Чортик